УКРАЇНЦІ В КЛІВЛЕНДІ

Церква Св. Петра і Павла в Тремонті (Клівленд, Огайо)

Перші українці прибули до Клівленда в середині 1880-х років із Закарпаття. Вони оселилися на території Тремонт, що на заході міста. Напочатку 20-го століття появляються імігранти з Лемківщини та Галичини. Станом на 1986 рік українська громада Клівленда налічувала 35 тисяч осіб, зі своїм центром в передмісті Парма-своєрідному «українському селі».

1902 рік став переломним для національної свідомості українських поселенців: з відкриттям першого відділу Братства святих Апостолів Петра і Павла в Тремонті, а згодом із появою газети «Свобода» та заснуванням Українського (тоді Руського) Народного Союзу вони починають себе усвідомлювати як організована одиниця.

Одна з вулиць Парми

Вулиці Парми-осередка української громади Огайо- мало чим відрізняються від передмість Чикаго. Багато зелені, одноповерхові акуратні будиночки, вулиці, що зміяться кварталами міста, і верхівки церков-чи не найвищих будівель Парми. А церков тут і справді чимало.

Перша українська греко-католицька церква розпочала свої недільні служби в приміщенні тролейбусного гаражу в Тремонті, однак вже в 1910 році на гроші парафіян було збудовано українську церкву св. Петра і Павла, котра до кінця 70-х років відкрила ще чотири своїх парафій в передмісті Клівленда — Пармі.  Церква Св. Йозефата, розташована в «українському селі» Парми стала спочатку деканатом для всіх Українських Католицьких церков в Огайо,  а в лютому 1984 -місцем Єпархії Парми з його першим єпископом-Р. Москалем. При церкві Св. Йозефата діє українська католицька неповна середня школа, а релігійні св»ята тут відзначають за новим, грегоріанським календарем.

Єпархія Парми довгий час була центром релігійного життя українців, і поширювала свій вплив на інші регіони центральних штатів Америки, а також на південь до Флориди.

Церква Св. Володимира в Пармі (фото з вебсайту "Рідної Школи")

Перша Українська Ортодоксальна церква  Св. Володимира відкрила свої двері в 1926 році в Клівленді, однак пізніше також перемістилася до Парми.  В 1988 році на тисячоліття Хрещення Київської Русі вхід церкви був оздоблений мозаїчними картинами. Незабаром було відкрито й інші ортодоксальні церкви  (Св. Миколая в Лейквуді (1916), Священної Трійці в N. Royalton (1952), і Святого Андрія в Клівленді.

З 1952 року церкви завідують суботньою школою «Рідна школа», де викладається українська мова, культура, і катехизис. Щоранку в суботу цю школу відвідує понад сто маленьких учнів.  Також активними в релігійному житті Клівденду є дві маленькі Українські Баптистські церкви  і суспільства Pentacostalist,  котрі мають парафії на західній стороні міста.

Як зазначає Енциклопедія Історії Клівленда, перші українські імігранти в Огайо були аполітичними. Однак політична свідомість починає активно пробуджуватися після першої світової війни.  Структурне об’єднання української громади  в Клівленді розпочалося в 1928 зі створення УКРАЇНСЬКИХ ЗЛУЧЕНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ (УЗО), котрі в 1940 стали членом нещодавно сформованого Комітету Українського Конгресу Америки, котрий в 1967 році встановив зв’язки зі Світовим Конгресом Вільних українців. Серед завдань і цілей УЗО було «об’єднувати організації, що патріотично настроєні, без різниці на їхню релігійну чи партійну приналежність». Праця товариств та організацій, що належали до УЗО була різноманітною: від влаштування імпрез-до створення драматичних гуртків і танцювальних колективів, а також підтримка шкіл та організацій на Україні. Завдяки зусиллям Організації Державного відродження України з її відділенням в Клівленді було зібрано фонди для фінансування різноманітних проектів в Україні, серед котрих читальні «Просвіта» , побудова народних домів та фінансування українських шкіл.

Церква Св"ятої Трійці

Новою сторінкою в історії громади Клівленду стає 1952 рік, коли освічений імігрант Леонід Бачинський відкрив Український Музей-Архів у Клівленді (УМА) з метою збереження українських видань та публікацій про Україну. Серед експонатів колекції-понад 9,000 книг і 2400 назв періодики.  Окрім того, є архів, а також філателістичний, нумізматичний, мистецький, етнографічний і пластовий відділи.

Наприкінці 1980-х років американські українці в другому поколінні взяли на себе відповідальність за УМА, щоб пітримувати і покращувати колекцію. Як пише Вікіпедія, завдяки зусиллям добровольців розроблялися виставки і проводились часті заходи-як самостійні, так і в співпраці з сусідами. Після розпаду Радянського Союзу і  постання незалежної України в 1991 році, колекція УМА стала привертати увагу інших установ, в тому числі Конгресової бібліотеки, Клівлендського музею природничої історії, Факультету слов’янознавства Огайського державного університету та Академії Наук України.  В 1998 році на прохання українського уряду УМА приготовив пробний проєкт, що став частиною Угоди між США та Україною з захисту і збереження культурної спадщини. У рамках двосторонньої угоди УМА, Огайський державний університет і Клівлендський державний університет співпрацюють над навчальним курсом «Вступ до української історії й культури».

За вікном мелькають квартали Парми, і я (вже вкотре) жалію, що в нас сьогодні так мало часу. Можливо літом ми приїдемо сюди знову, щоб посидіти в невеликому українському ресторані на Ріджвуд драйв, відвідати декілька церков, а якщо пощастить-один з фестивалей української культури, і пройтися вулицями Тремонту, де розпочалася історія української іміграції Огайо.