//
you're reading...
УКРАЇНСЬКИЙ БЛОГ

ЯК КУПИТИ АМЕРИКАНСЬКИЙ ГОТЕЛЬ ВСЬОГО ЗА $125 та 200 СЛІВ ТЕКСТУ

Lowell Inn: фото з сайту готелю

Lowell Inn: фото з сайту готелю

Лише за $125 доларів та 200 слів тексту ви можете стати власником невеликого ресторану та готелю в штаті Мейн під назвою Center Lowell Inn.

Після 20 років в бізнесі хазяйка готелю Дженіс Сейдж вирішила вийти на пенсію. Однак, замість того, щоб продавати готель і чекати, що хтось поспішить до банку за іпотекою, жінка вирішила підійти до процесу продажу доволі неординарно.

Як пише журнал Entrepreneur, міс Сейдж оголосила про творчий конкурс на написання найкращого ессе. Той, котрий в двохсот словах найкраще опише тему «Чому я хочу стати власником Country Inn» отримає в нагороду готель. Міс Сейдж сподівається залучити до участі в конкурсі 7,500 аплікантів, кожний з котрих  повинен буде заплатити «вхідний білет» за участь  в акції у сумі $125. Гроші поступатимуть на рахунок Дженіс Сейдж, і якщо все задумане нею вдасться і 7500 аплікантів надішлють свої сповіді, творчий продавець готелю матиме чималий зиск: $900,000. Власне в таку суму оцінив готель Center Lowell Inn агент нерухомості, котрого для оцінки вартості свого бізнесу найняла міс Сейдж.

Center Lowell Inn був збудований ще в 1805 році у вікторінському стилі. Ділянка землі навколо готелю є також доволі немаленька- 12 акрів. З готелю відкривається мальовничий вид на White Mountains та озера Кезар (Kezar Lakes). Lowell Inn має 10 кімнат, фойє, дерев»яну веранду навколо всього будинку та просторний ресторанчик, в котрому може розміститися до 40 людей.

Згідно з умовами конкурсу, учасник творчого змагання повинен бути принаймі віком від 18 років, а саме ессе на 200 слів має бути вислане не пізніше від 7 травня 2015 року. Після того, як закінчиться термін конкурсу і до міс Сейдж надійдуть всі ессе, вона відбере 20 кращих з них, а потім за допомогою двох суддів, імена котрих наразі не розголошуються, буде обрано переможця. Про рішення судійської колегії міс Сейдж оголосить 21 травня.

Незважаючи на те, що такий метод продажу нерухомості для когось може видатися дивакуватим, тим не менш понад 20 років тому сама Дж. Сейдж стала власницею даного готелю, вигравши його в такому творчому конкурсі. Йшов 1993 році, і Дженіс Сейдж управляла невеликим рестораном в штаті Мериленд, коли хтось з товаришів розказав, що сімейна пара з Мейну- Біл і Сузі Моск-хочуть віддати свій бізнес в руки того, хто в 200 словах найкраще опише своє бажання бути новим власником чудового готелю з видом на Білі гори. Вхідний білет для участі в конкурсі коштував лише $100, і міс Сейдж кинулась писати ессе. Іі твір було визнано кращим серед 7000 претендентів. Так вона стала власницею Country Inn.

«В ресторанному бізнесі є чимало талановитих людей, котрі не завжди мають гроші, щоб відкрити щось своє. Тому я хочу дати їм можливість себе попробувати»,-каже міс Сейдж.

Цікаво, що коли попереднього власника готелю, Біла Моска запитали, яким рішенням він керувався, обираючи переможця творчого конкурсу і чи не боявся помилитися, Біл Моск сказав: «я вірив, що поступаю правильно, адже довіра в нашому бізнесі-це все».

About Dana Hope

Если бы счастье умело разговаривать, оно бы вам каждую минуту звенело под ухом: "Посмотри на меня. Я здесь: в улыбке твоих детей, в ароматном запахе утреннего кофе, в любви твоего мужа, в заботливой ласке твоих родителей..." Но оно молчит, надеясь только на нашу интуицию и правильное восприятие мира.. Как шутит мой муж, я воспринимаю жизнь как авантюру, а не как наказание. Только законченная авантюристка может согласиться иммигрировать в чужую страну на 9-м месяце беременности, без работы, знакомств и особенных денег (как турист), и в то же время свято верить в "светлое будущее в новой стране". За свой довольно таки большой стаж в журналистике, я успела поработать на телевидении, пресс-агентствах, журналах и газетах и более 8 лет-на радио ("Радио Свобода" и "Голос Америки"). В Америке пришлось снова начинать всё с нуля, и методом "научного тыка" браться за разные работы и специальности, получать новое образование и искать себя в этой новой, но такой интересной стране. Я не понимаю людей, которые считают иммиграцию-предательством. Это в первую очередь-Познание другой жизни, культуры, социума, и самого себя. Мы все в течении своей жизни делаем выбор: не раз, и не два, а порой каждую минуту, решаясь пойти тем или иным путем. И этот наш выбор (хотя он и называется "наш"), всё же влияет на жизнь многих людей-в позитивную или негативную сторону. Моя иммиграция помогла мне избавится от многих предрассудков по отношению к жизни, "тупым" американцам (они не тупые, они просто наивные), жизненным ценностям и много чему другому. Именно здесь я впервые поняла истинную прелесть тупой американской улыбки (how are you?): она несет незнакомым людям позитив, а не тупое безразличие и раздражение. Ведь то, как ты воспринимаешь мир и других вокруг себя-основа твоего благополучия и счастья, которое не всегда зависит от количества денег в кармане.

Обсуждение

Комментариев нет.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: