Неділя, 7 лютого: виборці біля українського консулату в Чикаго.
Заключний тур виборів українського президента співпав з іншою знаменною подією в житті Америки-фіналом національного чемпіонату з американського футболу («суперболом»). Хоча, важко сказати яке з цих двох шоу було більш інтригуючим і скандальним. Те, у що перетворилась Україна напередодні виборів вар»ювало на грані фарсу: озброєні патрулі, голі дівчата, чарівні чорнила, залякування та політичні гадання на кавовій гущі.
За рівнем своєї непопулярності, президент Ющенко хіба що сперечатиметься з Джорджом Бушом Молодшим, як і за тою кривдою, котру він завдав своєму народові. Коли в 2004 році, в місяці оранжевої революції роз»єднана і конфліктна Україна майже повірила у свою самобутність та можливість об»єднання українців в Націю, на президента покладалися величезні надії. Однак, розпочавши своє правління з лобизання Кучми-«тата», та потакання «любим друзям», Віктор Андрійович не зробив абсолютно нічого, за що його можна згадати «незлим тихим словом». Тому і сучасний вибір: між местячковим криміналом і професійним брехунцем не здається аж таким вже випадковим. З двох бід вибирають меншу, хоча в кожної зі сторін було своє трактування цього глобального лиха. Сучасні вибори знову показали кардинальну пропасть в пріоритетах і вподобаннях Сходу та Заходу України, і новому президентові доведеться докласти чимало зусиль для об»єдання українців у щось на зразок нації та стабілізації економіки країни, підточеної феодальними іграми новітніх олігархів. Хочеться лише сподіватися, що новому Віктору вистарчить амбіцій залишатися президентом сильної і незалежної, аніж губернатором бунтівної російської периферії. Принаймі, на відміну від Росії з її політичним меню «Путін…або Путін», в Україні існував вибір: Ющенко, Тимошенко, Тигипко, Яценюк, Янукович…
Понравилось это:
Нравится Загрузка...
Похожее
About Dana Hope
Если бы счастье умело разговаривать, оно бы вам каждую минуту звенело под ухом: "Посмотри на меня. Я здесь: в улыбке твоих детей, в ароматном запахе утреннего кофе, в любви твоего мужа, в заботливой ласке твоих родителей..." Но оно молчит, надеясь только на нашу интуицию и правильное восприятие мира..
Как шутит мой муж, я воспринимаю жизнь как авантюру, а не как наказание. Только законченная авантюристка может согласиться иммигрировать в чужую страну на 9-м месяце беременности, без работы, знакомств и особенных денег (как турист), и в то же время свято верить в "светлое будущее в новой стране".
За свой довольно таки большой стаж в журналистике, я успела поработать на телевидении, пресс-агентствах, журналах и газетах и более 8 лет-на радио ("Радио Свобода" и "Голос Америки").
В Америке пришлось снова начинать всё с нуля, и методом "научного тыка" браться за разные работы и специальности, получать новое образование и искать себя в этой новой, но такой интересной стране.
Я не понимаю людей, которые считают иммиграцию-предательством. Это в первую очередь-Познание другой жизни, культуры, социума, и самого себя. Мы все в течении своей жизни делаем выбор: не раз, и не два, а порой каждую минуту, решаясь пойти тем или иным путем. И этот наш выбор (хотя он и называется "наш"), всё же влияет на жизнь многих людей-в позитивную или негативную сторону. Моя иммиграция помогла мне избавится от многих предрассудков по отношению к жизни, "тупым" американцам (они не тупые, они просто наивные), жизненным ценностям и много чему другому. Именно здесь я впервые поняла истинную прелесть тупой американской улыбки (how are you?): она несет незнакомым людям позитив, а не тупое безразличие и раздражение. Ведь то, как ты воспринимаешь мир и других вокруг себя-основа твоего благополучия и счастья, которое не всегда зависит от количества денег в кармане.
MyAmerica's Weblog 
Обсуждение
Комментариев нет.