Український Детройт

Дорога до церкви св. Іоанна Хрестителя в Детройті

Щоб віднайти місце компактного проживання української діаспори у будь-якому великому американському місті (будь-то Нью-Йорк, Чикаго чи Детройт)-не треба бути провидцем. Достатньо «прогуглити» на інтернеті «українську церкву» або «український культурний центр», і ви без сумніву знайдете жадану околицю. В Чикаго вона називається «українським селом» і знаходиться неподалік від даунтауна-бізнесового центру міста. В Детройті українські поселення розкидані по декільком передмістям і потихенько вимирають. Причиною цього також стала сучасна економічна криза, котра змусила багатьох імігрантів переїхати в пошуках роботи до Торонто або Чикаго.

Агітка на стовпі в Детройті: "Некоряка-на шеріфа округу!"

Нам в допомогу приходить навігація, і вже машина голосом механічної баби бадьоро розказує, куди повернути на слідуючому світлофорі. Про те, що район заселений (чи принаймі був заселений) імігрантами зі Східної Європи свідчить агітка на стовпі: «Никоряка-на шеріфа округу!»  Неподалік-польська церква і прицерковна школа для дітей. Майже напроти-українська баптистська церква св»ятого Івана Хрестителя в Детройті.

Відразу ж на повороті-забитий дошками дерев»яний будинок в очікуванні аукциону, і ще декілька занедбаних і похилених від старості двоповерхових «антикваріатів». Квартал справляє гнітюче враження майже повної відсутності цивілізації. Тишина як на цвинтарі: ні людей, ні набридливих, як в Чикаго, білок. Субота, 10 година ранку: тишина і запустілість.

Ось і церква. Підходимо ближче і читаємо, що служба проводиться в неділю. «Принаймі, церква ще існує, і мабуть має якихось прихожан,-подумала я. Перед церквою-великий дерев»яний хрест на пам»ять про тисячоліття українського християнства.

Православна церква Св. Троїці в передмісті Детройта Діаборні

Часу обмаль, тому їдемо в пошуках об»єкту номер 2: української православної церкви св»ятої Троїці в передмісті Детройта Діаборні. Вона знаходиться лише в 5-ти хвилинах їзди від церкви Св. Іоанна, і також відкрита  лише по неділях. Намагаюся знайти які-небудь натяки на те, що в околиці навколо церкви живуть українці (магазини в українськими назвами, прапори, як це прийнято в Чикаго, квіти перед домом і акуратні грядки з помідорами та огірками)-даремно. Лише вивіска на церкві свідчить про те, що належить вона українській парафії.

Наступний крок в пошуках української греко-католицької церкви і поселення громади в передмісті Детройту Гемтреку. За вікном пропливають одноманітні краєвиди фабрик і заводів (здебільшого-закинутих), і після 20 хвилин їзди ми нарешті під»їжджаємо до містечка з дивною назвою Гемтрек. 

Шурують лопатами українці і поляки, ремонтуючи асфальт перед одним з будинків, а до польської пересилочної компанії Amerpol (розмальованої чомусь в українські жовто-блакитні тона) спішать люди з возиком, нагруженим посилками.

«Ну, хотіла побачити своїх українців-маєш. А тут за рогом має десь бути і церква»,-говорить чоловік.

Українська католицька церква Непорочного Зачаття в місті Гемтрек

Українська католицька церква Непорочного зачаття по-справжньому вражає своєю архітектурою і величчю. При ній колись була відкрита середня школа, що допомагала новим імігрантам адаптуватися до нового мовного середовища і отримати двомовну освіту. Середня школа почала працювати при церкві Непорочного зачаття  у 1959 році.  Сама церква була збудована у сорок другому році і розмальована  відомим в українській громаді художником Михайлом Дмитренком. Однак з часом більшість українців залишили Гемтремк і школу перенесли до іншого передмістя Детройта-Воррен, де тепер сконцентроване громадське життя українців. 

Саме у Воррені працює український культурний центр, є декілька банків-кредитівок («Самопоміч» і «Дніпро»). Власне туди ми направляємося після відвідин Гемтрека, котрий через певні обставини перестав бути центром української діаспори і викликає інтерес лише своїм минулим. Ці обставини мені зокрема пояснила старша пані, з котрою я розговорилася в одному з офісів «українського села» міста Воррена:

"Українське село" міста Воррена

-Детройт і райони навколо нього переважко населені чорними. Вони повністю окупували квартали аж до 8-ї милі, тому багато українців були змушені переїхати з попереднього центру громади у місті Гемтрек до містечка Воррен, що знаходиться на 11-й милі.

У Воррені, окрім фінансових установ, розташовані офіси кількох українських лікарів, художня галерея та пересилкова компанія Міст. На розі збудовано шикарне приміщення кредитівки «Самопоміч», де колихається жовто-блакитний прапор.

-Ну, в порівнянні зі всім побаченим-це просто столиця України!-жартує Сергій.

За словами старшої пані, у цьому районі побудовано один і будується ще один український житловий комплекс.  Тут же діє унікальний будинок для людей похилого віку – Українське село. Однак українців в районах навколо Детройта стає дедалі менше. «Чимало сімей вже переїхало жити до Торонто, а ті, хто залишилися-переважко старики. У нас навіть немає власного українського ресторану»,-жаліється жінка.

Український культурний центр, місто Воррен

Зате є Український культурний центр, в котрому розташовано бенкетний зал, консульство України та Союз Українок Америки. В одному  з приміщень бенкетного залу під назвою «Київ» однозначно готуються до якогось міроприємства.  В просторній кімнаті накрито десятки столів, прикрашена сцена, і акуратно намальовані та елегантно одягнені бабульки (головна публіка залу) про щось жваво між собою розмовляють. Підходжу до вивіски і читаю розклад міроприємств на сьогодні:

«Султанші Галіції», котрі йдуть номером першим програми і мабуть що стосуються того, що мало би незабаром відбутися в залі, викликать у мене зацікавлення і подив.

В очікуванні показу мод

-Перепрошую, ви говорите українською?»,-питаю у 80-річної пані зі сивим волоссям, зачесаним назад і зібраним в елегантний «бублик».

-На жаль, ні. А що вас цікавить?

-Що відбувається у тому залі? «Султанші Галіції»-то про що?

-А-ааа, так то ж показ мод!

І модна бабуня бадьоро прямує до залу, де вже потрохи збираються її товаришки в очікуванніукраїнського прет-а-порте.

Мені стає смішно і одночасно приємно від думки про те, що українські жінки, незалежно від віку і країни проживання, завжди намагаються виглядати  гарно і тягнутися до прекрасного.

А ще кажуть, що кожного року у місті Воррені проходить соняшниковий фестиваль-один з найбільших етнічних фестивалів у штаті Мічіган. Метою фестивалю є не лише привернення уваги українців, а також поширення української культури серед американського суспільства та можливість заробити добрі гроші. Щороку організатори фестивалю заробляють до 50-ти тисяч доларів, котрі йдуть на потреби церков та приватної католицької школи Непорочного зачаття.  Помінявши місце свого розташування з Гемтрека до Воррена, школа і до сьогодні залишається єдиною повною (12 класів) українською середньою школою у США.

Copyright © 2009