//
you're reading...
УКРАЇНСЬКИЙ БЛОГ

Хелоувін-2009

HALOWEEN

Один з небагатьох будинків, прикрашених до Хелоувіну

VASEЯкщо ще пару років тому принаймі -надцять хатів на вулиці були рясно прикрашені в страшні (чи смішні) хеловінські декорації, то цього року до Хеловіну готувалися доволі пасивно. Максимально на що спромоглися наші сусіди (та й ми самі)-то кольорові гарбузи на ганку перед хатою і кошики з цукерками, з котрих малеча б набирала собі гостинців. Чого не скажеш про чиказькі клуби: тут маскарадний шал був традиційно популярним, як серед 20-річної молоді, так і серед імігрантів старшого покоління.

-Мою маму в Америці наче б то підмінили: немає св»ята, щоб вона разом зі своїми друзями пропустила якийсь «фан»,-сміється моя товаришка Настя. -А кубіті недавно стукнуло 60 років! Так що спробуй мені знайти якійсь дві перуки, а то мамі та її бойфренду не вистарчає «волосся» до наряду. Черга за гостинцями біля одного з будинків

При цьому ми с Настьою (в наших 30 з гаком) залишилися «на хазяйстві» і до ніякого клубу не пішли: мало «фан» старше покоління, а ми просто супроводжували дітей від хати і до хати в гонитві за цукерками .

Отакий собі 50-ти кілограмовий гарбуз

Отакий собі гарбуз

І можливо це здається смішним і навіть трохи божевільним, але хто сказав, що життя закінчується, якщо тобі понад 40 чи там 50? Після одноманітності і прози щоденного життя, з його повсякденною роботою (чи її пошуком), смертю друзів та близьких, проблемами і розчаруваннями, це лише залежить від нас, як собі зробити св»ято. Слава Богу, тут ніхто не звертає уваги на традиційне українське: «а що подумають люди, якщо побачать мене в такому костюмі». Тому поряд з дітьми у хелоувінський вечір ходять просити цукерки і переодягнені дорослі, вірніше ті, котрі в той час не змагаються в барах та клубах за звання «кращого маскарадного костюму року», або не сидять вдома за телевізором (так як це робимо здебільшого ми).

Після того, як я повернулася з дітьми додому і малі зі суто спортивним інтересом почали рахувати свої трофеї, я також переодягнулася в яскраво-оранжевий костюм гарбуза, взяла під руку чоловіка в його «традиційно — страшному костюмі самого себе», і пішла до друзів на каву.

По вулицях ще бігали переодягнені пси, відьми, гарі потери, ангели, крокодили, льви та інші мешканці фантастичного зоопарку, а діти дивувалися, чому коли дорослі стають ще старшими, вони знову намагаються стати дітьми? Мабуть тому, що в глибині душі нам завжди бракує хоч трохи казки…

About Dana Hope

Если бы счастье умело разговаривать, оно бы вам каждую минуту звенело под ухом: "Посмотри на меня. Я здесь: в улыбке твоих детей, в ароматном запахе утреннего кофе, в любви твоего мужа, в заботливой ласке твоих родителей..." Но оно молчит, надеясь только на нашу интуицию и правильное восприятие мира.. Как шутит мой муж, я воспринимаю жизнь как авантюру, а не как наказание. Только законченная авантюристка может согласиться иммигрировать в чужую страну на 9-м месяце беременности, без работы, знакомств и особенных денег (как турист), и в то же время свято верить в "светлое будущее в новой стране". За свой довольно таки большой стаж в журналистике, я успела поработать на телевидении, пресс-агентствах, журналах и газетах и более 8 лет-на радио ("Радио Свобода" и "Голос Америки"). В Америке пришлось снова начинать всё с нуля, и методом "научного тыка" браться за разные работы и специальности, получать новое образование и искать себя в этой новой, но такой интересной стране. Я не понимаю людей, которые считают иммиграцию-предательством. Это в первую очередь-Познание другой жизни, культуры, социума, и самого себя. Мы все в течении своей жизни делаем выбор: не раз, и не два, а порой каждую минуту, решаясь пойти тем или иным путем. И этот наш выбор (хотя он и называется "наш"), всё же влияет на жизнь многих людей-в позитивную или негативную сторону. Моя иммиграция помогла мне избавится от многих предрассудков по отношению к жизни, "тупым" американцам (они не тупые, они просто наивные), жизненным ценностям и много чему другому. Именно здесь я впервые поняла истинную прелесть тупой американской улыбки (how are you?): она несет незнакомым людям позитив, а не тупое безразличие и раздражение. Ведь то, как ты воспринимаешь мир и других вокруг себя-основа твоего благополучия и счастья, которое не всегда зависит от количества денег в кармане.

Обсуждение

Один ответ на “Хелоувін-2009

  1. Проте, не дивлячись на кризу, всеж таки Хелоувін у Чикаго святкують! Хай не так масово, як декілька років тому, але ж свято не вмерло!
    А що стосується фотографії «Отакий собі гарбуз» — так тут зовсім коментарів немає… Такого чудового, гарного гарбуза я ніколи не бачив!
    А ще згоден з твердженням автора статті щодо того, що «хто сказав, що життя закінчується, якщо тобі понад 40 чи там 50?» Цілком погоджуюсь (це суто суб`єктивно, виходячи з свого віку…)

    Posted by Олег Д. | Ноябрь 10, 2009, 11:33 пп

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

w

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: