Американці подорожують багато і часто. Згідно з даними, середньо-статистична американська сім»я міняє місце свого проживання кожних 7 років. Здебільшого це пов»язано з роботою, фінансовими або сімейними обставинами. Мій колишній співробітник Філ за останніх 4 роки вже поміняв розмірене життя і роботу у Флориді на нову роботу в штаті Іллінойс, а з банкротством компанії і підписанням контракту з новим працедавцем -переїхав зі сім»єю до штату Техас. І хоча всі ці зміни є здебільшого локальними, у межах Сполучених Штатів, все ж території Америки є настільки величезні (як і різниця в менталітеті у мешканців різних штатів), що це співрозмірно з переселенням до різних країн. Один штат Техас чого вартий: за своїм розміром є більшим від території України! (696,200 кв. км проти 603,628 кв. км).
А з виходом на пенсію Європу наводнюють приємно усміхнені американські старички в сонцезахисних окулярах і кепках. (котрих у нас в народі полюбовно називають «американскі придурки»). Навіть в своїх 70 вони намагаються пізнати світ, інші культури, традиції, щоб потім було про що згадувати в будинку пристарілих (якщо на той час їм повністю не відіб»є пам»ять). І справа не в тому, що вони багаті і можуть розкидати фінансами навправо і наліво: здебільшого на одну таку поїздку старенькій парі йде більшість їхніх збережень, оскільки середня пенсія в країні є доволі низькою.
За все життя в Америці я ніколи не почула від пересічних американців: «щоб ця Європа подохла», або» Росія скопитилася» (про Україну тут мало хто про що говорить), в той час як в східноєвропейській пресі хіба що лінивий не «каркає» фіналу Сполученим Штатам. Так само як і самі люди.
За 18 годин їзди до Флориди ми побачили на дорогах майже всю географію Сполучених Штатів: номерні знаки відображали назви різних штатів. Ось їде крута спортивна машина зі штату Джорджія: червоний Додж Вайпер з молодіжним і назвичайно дорогим «спойлером» і номерами «VIPRSSS». Під»їжджаємо ближче в намаганні побачити «крутого панка» і майже одночасно здивовано скрикуємо: «Бабка!!!!»
За кермом крутої тачки, при повному параді сидить 70-річна бабуля: в темних окулярах, при манікюрі і з акуратною завивкою сивого волосся. Пацани на сусідньому седані впадають в ейфорію, сигналячи бабуні і показуючи знаки свого захоплення.
Ось, виляючи «задницею» з лінії в лінію, їде селюк зі штату Тенессі: у нього мода завжди «бути першим», нехай при цьому лиш обігнавши з десяток машин. А в Джорджії це майже національна традиція-«підрізати» на дорогах сусідні машини. В»їжджаємо до Флориди і наче б то окунаємося у зовсім інший темперамент, в порівнянні з яким ми псіхи: тут нікуди ніхто не спішить, і на дорогах майже не почуєш зденервованих сигналів машин на світлофорах.
Ще сотні миль, і з нами рівняється моя мрія-мобільний будинок-автокемпер. До різкого подорожання бензину, «відпочинкові машини», як їх називають в Америці, були надзвичайно популярними. Однак економічна криза серйозно підточила їхній ринок і тепер їх не так часто побачиш на дорогах. Хоча, на час тої самої кризи, мати у власність такий «мобільний будинок»-ідея зовсім непогана (за умови, що ти вже втратив все інше і не мусиш турбуватися з приводу невиплачених кредитів). Були б лише кошти оплачувати бензин та елементарну їду-і криза пройде майже непомітно. А головне-цікаво: у постійних подорожах і пізнанні нових територій.
Обсуждение
Комментариев нет.