Америка у світлі фотокамер

За понад 10 років життя в Америці я змінила чимало робіт і професій. Але мабуть найбільш романтичною з них була кар”єра моделі, про що зараз нагадують кольорові сторінки модних журналів, книжок та сотні фотографій. Я не ставила для себе самоціллю (чи самообманом?) стати знаменитою моделлю як Клаудія Шиффер чи Сінді Крауфорд (до речі, вона народилася в передмісті Чикаго). Все, що я хотіла, це доказати, (перш за все собі), що в свої 25 років і в чужій для себе країні я зможу все. І навіть це.

Все почалося з телефонного дзвінка в мій апартамент наприкінці грудня 1997 року. Дзвонив фотограф і власник якоїсь там агенції з штату Нью Гемпшир. Якимсь чудом до нього потрапили мої фотографії, котрі я вислала до нью-йоркської модельної агенції Форд і він зацікавився чи може передати мої координати своєму колезі-фотографу з Чикаго Арту Кітчему. Так, “Крим-через-Рим”, я познайомилася з одним з найбільш унікальних фотографів Америки і просто-надзвичайно цікавою людиною, що дотепер є моїм добрим другом.

Дитина емігрантів, в жилах якого тече німецька, шотландська, дацька і ще бог-зна-яка кров, Арт Кінчем є істинним знатоком мистецтва фотографії. Кілька разів на рік, на його коштовні навчальні фотосемінари (“воркшопс”) з”їжджаються професійні та аматорські фотографи зі всіх штатів Америки і Канади. А продукцію журналу “Backdrop Outlet”, що продає професійні фони (зроблені з шовку, пап”є-маше та інших екзотичних матеріалів) можна знайти не тільки у фотосалонах, але і в офісах продюсерів теле- та кіностудій.

Власне співпраця з Артом й надихнула мене на продовження кар”єри моделі та подарувала роки цікавого творчого життя. Співпраця з нью-йоркськими дизайнерами, фотографами з різних штатів Америки, бліц-тур тривалістю “5 днів-10 штатів-6 замовлень” з двома дітьми в машині, віком чотири місяці і півтора роки. Ми зупинялися на трак-стопах, щоб набрати кип”яченої води, розвести молочну суміш і накормити дітей; спали в машині в коротких перервах між переїздами. Нічого “гламурного”: по суті, нелегка, але дуже цікава робота, що залишила багато згадок, смішних моментів та цікавих історій.

В Штаті Род Айленд у мене була зйомка для спортивного календаря від багатого яхтового клубу, і в травні місяці в компанії ще шести таких же синіх від холоду модельок я 5 годин вдавала, що просто “схожу з розуму” від любові до океану та парусного спорту. Про штиль і теплу погоду нам доводилося лише мріяти, і клята шмата на патику кидалася з одного боку в інший -разом з нами. З того часу, навіть при виді парусника мене хитає і я з легкістю надам перевагу їзді спортивною машиною по магістралі над романтичною подорожжю на яхті.

Незважаючи на добрий гонорар, у виборі контрактів я стала більш розбірливою. А коли моїй доні виповнилося три місяці, я вирішила, що їй вже давно пора стати моделлю і погнала на “кастінги” в модельні агенції…

Закохані в своє чадо мамаші-явище не для слабонервових і ні за що на світі я б не хотіла бути тим кастінг агентом, котрий кожного тижня проводить відбір сотень малюків, кожен з яких-найгарніший і найкращий для своєї мами. Адже як ти можеш відмовити отим чудовим очкам, що запитливо вдивляються навколо; губкам, що, здається, зараз скажуть перше слово?

Після надцяти відмов на тему “Ти, мабуть, ненормальна, що притащила таку маленьку дитину. Вона ж навіть в кадрі загубиться, а не тільки в дайперсі!”, я врешті знайшла місце, де згодилися прийняти моє маля “на роботу”. І, як для кожної роботи, було необхідно оформити офіційний дозвіл. Цей документ ми зберегли як реліквію. Виданий Департаментом Праці Сполучених Штатів Америки, він дозволяє Анастасії, 1997 року народження, працювати, але не більше як 5 годин на тиждень. При цьому, працедавець зобов”язується після кожних 15-хвилин праці надавати дитині перерву, щоб вона не змучилась.

Зйомки, кастінги, знову кастінги. Зміни дайперсів в машині, перебіги кварталами між зйомками, безконечні черги…

Свій перший чек наша доня отримала у віці 11-ти місяців, коли виграла кастінг і її фото з м”ячиком помістили на упаковці якоїсь там іграшки. $75 за 20 хвилин зйомки, яким передувало п”ять місяців безконечних гонок по кастінгам та десятки доларів на бензин і паркування. Чек був виписаний на ім”я Анастасії, котра й говорити ще не вміла, не те, що мала свій рахунок в банку. Після детальної розмови з менеджером банку нам таки вдалося отримати ці гроші. На цьому Настіна кар”єра завершилася, щоб знову розпочатись аж через 10 років. Ми були бідні, а значить “щось” пішло за “щось”. У даному випадку, в жертву довелося принести можливо ілюзорну Настіну “кар”єру”, а в замін отримати постійну працю і гарантований кусок хліба.

Я ніколи не вважала ремесло моделі професією. Швидше це можна назвати хоббі. Чудове, прекрасне, воно допомагає дівчатам отримати більше впевненості в собі, випрацювати осанку, погляд, макіяж, а заодно-залишити унікальні фотографії на згадку собі і своїм нащадкам. Моя дочка знає, що навіть за умови підписання контракту з доброю агенцією та успішної кар”єри моделі, вона буде змушена отримати вищу освіту і реальну спеціальність на її вибір (вчителя, лікаря, адвоката, фінансиста-все залежить від її талантів і наших фінансових можливостей для оплати такого навчання).

Чоловіки кажуть, що немає не гарних жінок. Продовжуючи дану фразу, невільно згадуєш глумливе: “є мало випитої горілки”. Це неправда. Є мало віри у власну привабливість.

В Америці моделлю може стати кожен, незалежно від віку. Пам”ятаю, як на одному зі своїх перших “open call” (свого роду-день відкритих дверей в модельному агентстві, що проводиться раз-два на місяць для професійних і нових модельок) я зустріла в почикальні старшу жінку. Я заворожено дивилася на її сповнений гідності погляд, акуратно укладене сиве волосся, низку річкових перл на шиї і строгий костюм. “Міс Елегантність” наче б то зійшла з фотографій Чикаго 30-х років і різко контрастувала з вульгарними довгоногими дівулями, що штапетами товпилися при вході.

Я не мала змоги і навіть бажання себе спробувати в кар”єрі моделі на Україні. Наслухавшись історій про незмінний тунель “контракт-ліжко-ліжко-контракт”, через котрий риють свій шлях до успіху молоді люди в модельному та естрадному бізнесі, я думала, що на цьому принципі стоїть весь світ. В Америці також вистарчає хабарництва та моментів на кшталт “я від Івана Івановича”, але все ж тут є місце для чесного бізнесу. Якщо ти везунчик, або послідовний і наполегливий в своїх діях.

Більшість модельних агентів-геї. Їх зовсім не цікавлять «прелесті» молоденьких дівчаток, відповідно підвоху з їхнього боку чекати не варто. Вони сумлінно виконують свою роботу і шукають контракти, за виконання котрих отримують солідні комісійні. Якось дико читати, що вершина благовлаштування української чи російської моделі-це бути дівчиною кримінального авторитету. Для американських моделей середнього рівня фотографування-це є перш за все робота, до якої вони підходять з повним розумінням цього слова. Для більшості з них вона допомагає оплачувати аренду квартири, їду і навчання в коледжі, щоб в майбутньому знайти постійну і добре оплачувальну роботу за фахом.

Здебільшого моделі заробляють $25-$50 на годину, ($75-$200-у провідних агентствах) і замовлень на місяць буває на так вже й багато.

Шукати замовлення можна і без агенції. Тоді економиш на відсотках, але береш на себе весь тягар адміністративної роботи: пошук замовлень через вебсайти, форуми, компанії, владнання фінансових питань, терміну контракту, оплата перельоту і т.п. Я пішла другим шляхом, тому що мала добре знання англійської мови і комп”ютера, хоча для дівчат, серйозно зацікавлених в кар”єрі, все ж рекомендувала би взяти професійного агента.

Перш ніж розпочати кар”єру моделі в Північній Америці, необхідно попередньо запастися терпінням і наполегливістю. Перш за все, не слід відразу кидатися на будь-яке оголошення в газеті, що модельне оголошення потребує нові обличчя: вік і професійність моделі значення не мають. Як правило, такі оголошення поміщають низькопробні агентства, котрі лише хочуть витягнути з вас гроші за пробне фотографування. Добре агентство реклами не потребує і рідко поміщає оголошення в пресі. Для цього існують веб-сторінки, куди потрапити мріє кожна модель.

Якщо ви маєте комп”ютер і підключений Інтернет-скористайтеся цією порадою. Спочатку необхідно вказати регіон, котрий вас цікавить (наприклад Нью Йорк або Чикаго), а потім-пошукове слово “model and talent agency”. Там ви знайдете телефони і адреси необхідних вам агентств, а також матимете можливість для деяких агентств одразу ж заповнити реєстраційну карточку та вислати їм свої фотографії Інтернетом. Крім того, по телефону чи каталогу ви можете дізнатися про день загальної зустрічі (так званий “open call”), котрий проводиться раз на тиждень або двічі на місяць-в кожному агентстві по різному. На таку зустріч вам необхідно взяти зі собою ваші фотографії (можна непрофесійні), і, звичайно ж,-побільше впевненості в свої сили та власну привабливість. Такі зустрічі проводить один із представників для роботи в модельному бізнесі.

Звичайно, більше шансів мають високорослі дівчата (зростом понад 176 см). Однак, навіть якщо ваш зріст всього 162, а то й менше, не засмучуйтесь: у вас є всі шанси зробити добру кар”єру фотомоделі, оскільки у більшості агентств існує так званий petite division-відділ для низькорослих модельок. Звісно що на подіуми та покази мод вам в такому разі не потрапити, але спалахи фотокамер світитимуть і в ваш бік.

Крім того, слід приготуватися до певних витрат. І чим більше у вас в запасі грошей-тим краще. Як кажуть, для початку в себе треба вкласти, щоб потім отримувати дивіденти. Якщо у вас немає доброго знайомого фотографа або агентство відмовляється фінансувати ваші проби (а так переважно буває), вам слід самій потратитися на презентаційні фотографії і створення так званого портфоліо. Причому ви можете скористатися послугами як власного фотографа агентства, так й інших фотографів. У кожного ціни будуть абсолютно різними. Як правило, фотограф бере $250-$500 за готові негативи чи слайди (близько 30-50 штук). Друкувати слайди (котрі залишаються вам) доведеться вже вам самій і також за свій кошт. Одна фотографія формату 8:10 коштує приблизно $2.50. В середньому, для портфоліо (презентаційного альбому модельки) необхідно близько 10-ти різнопланових фотографій. І якщо вас ще не злякали суми, то підемо далі.

Для роботи в агентстві та пошуку контрактів з іншими агентствами необхідно зробити так звані компазит-карти (міні-альбом на 1-2 сторінки з фотографіями та вашими даними, здебільшого формату 5:8). Компазит може бути виконаний як із чорно-білих фотографій, так із кольорових. Це вам коштуватиме від $120 доларів за 100 штук.

Тепер, щодо заробітку моделей. Праця модельок оплачується по-різному: від кількох доларів на годину у початківців-до десяток тисяч знаменитим моделям за одне шоу чи навіть сотень тисяч за рекламу товару. Звісно, вибитися в люди вдається лише одиницям. І, як я вже казала раніше, вагому роль у цьому питанні відіграє наявність профісійного менеджера або рекламного агента. У Чикаго за годину роботи моделька отримує в середньому $25 у невеликих агентствах чи на семінарах для фотографів) і $50-$250 на годину у великих агентствах. Серед найкращих модельних агентств Чикаго безумовно Elite Model Management, Aria, Ambassador Talent Agents, Inc та інші.

Крім того, за рекламу одягу до каталогу модель також може отримувати відсотки з реалізації рекламованого нею товару (якщо такий пункт ваш агент вніс до контракту). За вечірнє шоу-демонстрацію моди на подіумі, моделька може отримати в середньому $150-$300.

Крім того, існують агенства, котрі спеціалізуються на продажу колекцій одягу по Інтернету. Як правило, в такому випадку ваш зріст та комплекція великого значення не мають. Десь 8 років тому, я мала справу з чиказьким агентством “Body, Body”, котре одночасно було і школою для моделей. Власник агентства-поляк за національністю-найняв мене для проведення кількох лекцій з макіяжу. Пам”ятаю, як я була здивована, коли потрапила на одне з відбіркових шоу цього агентства і побачила, як по подіуму, з тендітністю слона ходить 150-кілограмова мексиканка. Що ж: існує колекція одягу і для повних, то ж необхідні моделі, щоб її рекламувати. Як зізналася мені тоді полячка, котра працювала в цьому агентстві і моделлю, і адміністратором, і вчителем сценічного макіяжу, в середньому за місяць на показах мод по Інтернету вона заробляє близько $350-$400. По суті, не так вже й багато, хоча вона також підпрацьовує в інших агентствах.

На спеціальних “воркшопах” для фотографів, котрі в Чикаго, зокрема, проводить мій знайомий фотограф і оглядач провідних американських та європейських журналів Арт Кітчем, домовитися можна про різні види оплати: $25-$50 за весь семінар (залежно від досвіду), при тривалості семінару 4-5 годин, або на готові фотографії, виконані професіоналами. Як правило, другий варіант серед моделей є дуже популярний, оскільки дає можливість постійно поновнювати своє портфоліо і таким чином шукати нові замовлення.

Великою допомогою для початкової моделі є розміщення її фотографій на спеціальних веб-сторінках. Причому цим може займатися як спеціальне агентство, котре, до того ж, шукає для неї контракти, так і вона сама, відкривши через свою компанію-провайдера сторінку і посилаючи своє резюме до провідних модельних агентств. Оплата такого сервісу коштує дуже мало-в середньому $15 на місяць. А результат може сягнути за десятки тисяч.

У будь-якому випадку, завжди варто пробувати, навіть якщо вам вже за 25, але ви вірите у свою чарівність та власні сили. А це в Америці-головне, особливо в такому бізнесі. Один мій знайомий став моделлю в 33-річному віці: після 6-ти років перебування в Америці і п”яти років важкої праці на будові.

Інший вид роботи моделі-робота extra. Це дуже цікавий вид діяльності і може стати зоряним шансом у вашому житті. Присутність на телевізійних шоу , по суті, не вимагає великого досвіду. Головна вимога-знання англійської мови. Яскраво виражена індивідуальність і вміння підтримати атмосферу шоу. Як правило, на більшості телешоу в Америці, окрім звичайної публіки, присутні до 30% extra. За свою присутність на шоу, котра не вимагає від них великої дійової участі, вони отримують від $8 до $10 на годину. У відповідний момент extra повинні засвистіти, закричати, можливо-задати запитання чи якось інакше виразити своє ставлення до того, що відбувається на сцені. Підбором кадрів extra займаються деякі провідні модельні агенції. Вони ж оплачують їхню роботу. Окрім того, існує спеціальна “гаряча лінія”, подзвонивши на яку можна дізнатися: де, коли і за скільки потребують extra. Однак перед цим слід зареєструватися і отримати посвідчення з фотографією. Як і в кожному бізнесі в Америці, тут також існує свій “облік кадрів”.

Більш цікавою є робота extra в кіно. Фактично, немає пори року, щоб в Чикаго не знімали якогось фільму. А в 30-х –40-х роках в Чикаго навіть були постійні кіностудії, в котрих знімали кіно. Чикаго належить до тих міст Америки, де знімається найбільше картин. Отже, постійно необхідні люди для роботи в масових зйомках. Нерідко один окремий епізод масовки знімається весь день і за годину роботи movie extra може отримати від $8 до $100 доларів-залежно від складності ролі. Сума гонорару може бути ще більшою і обумовленою спеціальним контрактом між кіностудією та extra , якщо сценарієм масовки передбачена для цієї людини більш вагома роль.

Декілька місяців тому я записала свою доньку до акторської школи. Це мабуть єдина акредитована школа такого рівня з філіалами в Нью Йорку, Лос- Анджелесі, Чикаго та Лондоні, в котрій всього за $400 (невелика сума в порівнянні з іншими, набагато гіршими агентствами) за 10 тижнів занять по 2 години на тиждень дітей і дорослих вчать сценічній мові, написанню сценаріїв, техніці зйомки, озвучуванню фільмів та реклами і багато чому іншому. Причому на їхні тематичні семінари (вони йдуть вже за додаткову оплату) приходять агенти і продюсери з реально існуючих комерційних компаній і студій і так може статися, що ваша дитина стане зіркою якого-небудь нового діснеївського шоу чи телереклами. І навіть якщо я ніколи не побачу своєї малої на екрані, або її фотографії не з”являться в Cosmopolitan, це не проблема. Кожного тижня я бачу її задоволене личко після занять, я бачу, як формується її персональність, наскільки цікавою вона стає в розмовах, в манері мислення і поведінки, і я знаю, що в неї — цікаве життя. А заодно-воно цікаве і в мене.

Полюбіть себе. Створіть собі нову традицію: робити професійне фото принаймі раз на рік. Воно діє на жіночу підсвідомість більше від будь-якого автотренінгу, адже на ньому ти бачиш саму СЕБЕ-10, 5, рік назад, а не чужу і гламурну Наомі Кемпбел. Ти бачиш, як змінилися твої форми, як з”явилося менше дитячої безпосередньості в очах. І якщо робити такі фотографії відносно часто, то підсвідомо ти ніколи не захочеш дуже змінитися, (принаймі-в гіршу сторону), і завжди намагатимешся виглядати як ця чарівна незнайомка зі свого власного портрету.

Приготуйтеся до нього. Створіть собі сценарій, як канву для фотонегативу. Відчуйте себе прекрасною. Не в горілці справа. Кожна жінка є прекрасна. Вона лиш мусить захотіли скинути з себе роки принижень, самообману, недооцінки, недолюбові і стати Берегинею: вродливою і ніжною.