Назад у минуле: «Вісканський» Ренесанс

Подолано останніх 20 кілометрів після перетину кордону між штатами Іллінойн та Віскансин і я шукаю заповітну стрілку-вказівник, що приведе нас у минуле. Власне тут, у невеликому містечку Брістоль (Bristol) у штаті Віскансин протягом 9 тижнів спекотного літа відкрито потаємний лаз-вхід до Англії часів Ренесансу.

Це містечно навіть важко знайти на карті-воно надзвичайно мале. Славу Брістолю приніс фестиваль середньовічної культури, на котрий кожного року, у період від 5 липня-до 1 вересня з»їзджаються люди зі всієї Америки. Особливо завзяті фанати навіть шиють собі костюми, щоб у липні-серпні покрасуватися в них на фестивалі і відчути себе Робін Гудом, сером, пером чи красунею-принцесою. Розкішні сукні можна собі купити і на фестивалі, в імпровізованих бутіках, де їх навіть підженуть вам під розмір.

Для дітей тут особливий рай, далекий від техногенної еволюції, жорстоких та динамічних комп»ютерних ігор чи американских горок. В 16 столітті всього цього не існувало, а відповідно-й ігри були іншими. Стрибки через канати, скалолазництво, прижки на пружинних підвісних матрасах, ігри з тренованими звірятами-котами, поні та навіть воронами, а також битва грудками болота (і не треба втрачати свідомість від того, що новий костюмчик коханого чада доведеться мабуть прати, незважаючи навіть на присутність уніформи-фартуха. Адже очі дитини сіяють таким непідробним щастям, яке може бути лише у дитинстві, коли знято всі заборони і ти можеш бути самим собою: дитям) .

На імпровізованих виставах, котрі кожну годину розігрують у різних закамарках містечка актором може стати кожен. Та й сценарій до вистав тут створюється, так би мовити-на ходу: ти сам собі вирішуєш, як повернеться хід історії, що відповісти своєму театральному супротивнику чи як завоювати даму серця.

Лише тут, в Ренесансі, можеш скуштувати класного холодного пива за старовинними рецептами, і в кожній господі-різного. Під відкритим небом розбито ціле середньовічне місто, зі своїми крамницями, господами, будиночками та кварталами чародіїв, де можна одним оком (вірніше-рукою) заглянути в потаємне та поворожити на долю. Не знаю як в 1574 році на таких чародіїв дивилася церква (мабуть що не дуже прихильно, всіляко переслідуючи відьм та розпалюючи вогнища інквізиції), однак сучасні американки від цього просто у захваті. Напів-дорогоцінні та дерев»яні камінці рун, лінії долі на твоїх руках чи магічні карти таро обіцяють розповісти про те, що ні один американский аналітик не напише в газеті: а власне-як складуться твої стосунки, чи знайдеш нову роботу, чи втратиш житло або придбаєш нове.  І хоча в 21 столітті вже важко собі уявити принца на білому коні, на цьому Ренесансі ти готовий повірити у будь-яку казку. Навіть якщо вона трохи безглузда..