Після чотирьох місяців нашого перебування в Штатах ми вперше “захандрили”. До закінчення легального статусу залишалося два місяці, і навіть аплікація на продовження легального статусу перебування у Штатах на ще шість місяців не давала ніякої гарантії того, що за цей час щось зміниться. Адвокати продовжували годувати обіцянками і тягнути гроші, яких і так не було. Ми вже пакували чемодани на повернення додому, коли несподівано отримали радісну звістку.
“Вам тут прийшов якийсь пакет документів. “Віза” називається”. Телефонний дзвінок нашого друга з Праги був першим світлим моментом з часу народження Насті. “Віза” виявилася виграшем лотереї зеленої карти, на котру ми подавали ще до від”їзду в Штати. Документи ми оформили не виїжджаючи з Чикаго. А за рік народився наш син Сергій-в тому ж Holly Family Hospital.
Мої перші статті з Чикаго для львіських і київських газет мабуть важко назвати оптимістичними. Я не писала про принади чиказьких кварталів та українські вивіски в етнічних кварталах. Я розповідала про реальне життя емігрантів, і зараз, переглядаючи газету, мабуть не змінила б ні слова. Все що було актуальним понад 10 років тому-є актуальним і тепер.
«Правжу кажуть, що Америка-це країна рівних можливостей. Можливості тут справді рівні для майже всіх нових емігрантів: для жінок-це здебільшого прибирання хатів, ресторанів або робота няні у сім»ях з дітьми чи старими людьми, а для чоловіків-будівельні роботи, або, в кращому випадку-водіння таксі, і то за наявності «зеленої карти», доброго знання англійської мови та тутешніх завулків.
Але є ще один варіант-піти вчитися. Багато хто з емігрантів стає фахівцем комп”ютерного програмування. Це-високооплачувальна професія, на яку є попит. Однак таке навчання коштує понад чотири тисячі доларів за півроку. Значить, на цей час ще треба мати гроші, щоб оплачувати квартиру, машину, дитину…Тому для багатьох українців навчання-другий етап їхнього перебування в США після багатьох місяців (а то й років) важкого заробітчанства. І наступає він далеко не для кожного-рутина повсякденного життя глибоко затягує. Хоча навіть отримавши заповітну «зелену карту», наші люди психологічно не витримують Америки і повертаються додому.
Америка ламає долі і водночас дає шанс втекти від теперішньої української реальності. Тут професори стають водіями, прибиральницями чи масажистами, рядові робітники заводів-програмістами чи власниками невеликих бізнесів.
Хоча, власне амбітності та наполегливості нашим людям часто бракує. Вони буквально зациклюються на тому, ким вони були Там, і що роблять зараз Тут. А в Америці навіть існує приказка: «Скажи мені, ким тим став, бо мене не цікавить, ким ти був до цього» (“tell me who you are, not who you’ve been”).
З другого боку, специфіка життя в Іллінойсі, де проживає майже 3-мільйонна діаспора поляків дещо розслабляє наших людей.
«А навіщо мені вчити англійську, якщо тут друга іноземна мова польська? Я польську я розумію»,-здебільшого говорять наші люди. Проблема лишень в тому, що максимальний потенційний злет такої кар’єри-є зміна такого ж типу роботи (прибирання будинків чи продаж товарів в магазинах) з української околиці-на роботу в польській. А для роботи в американському бізнесі чи старту свого власного необхідне хоча б добре базове знання мови та певна американська освіта. Більшість видів бізнесів ще й вимагають наявності ліцензій, для отримання котрих слід пройти навчання в школах (чи самотужки-по Інтернету) зі здачею державних екзаменів; а кожний рік-два після цього передбачена здача додаткових екзаменів для продовження кваліфікації.
За останні 10 років я чула чимало історій взлету і падіння наших українців в Америці. Деякі з них приїхали до Чикаго з чемоданами грошей, після років рекету та поборів на Україні. І хоча вони зараз дуже поважні українські бізнесмени, історія їхнього «фінансового успіху» мене мало цікавить. На жаль, це один з тих варіантів, коли має значення ким ти Був, до того як ти Став.
Америка-це не любов з першого погляду. Її завойовуєш довго, своїм потом і важкою працею. І любов, як почуття, не до кожного приходить.
MyAmerica's Weblog 
Обсуждение
Комментариев нет.