Український Детройт
Опубликовано Dana Hope на Ноябрь 9, 2009
Дорога до церкви св. Іоанна Хрестителя в Детройті
Щоб віднайти місце компактного проживання української діаспори у будь-якому великому американському місті (будь-то Нью-Йорк, Чикаго чи Детройт)-не треба бути провидцем. Достатньо “прогуглити” на інтернеті “українську церкву” або “український культурний центр”, і ви без сумніву знайдете жадану околицю. В Чикаго вона називається “українським селом” і знаходиться неподалік від даунтауна-бізнесового центру міста. В Детройті українські поселення розкидані по декільком передмістям і потихенько вимирають. Причиною цього також стала сучасна економічна криза, котра змусила багатьох імігрантів переїхати в пошуках роботи до Торонто або Чикаго.
Агітка на стовпі в Детройті: "Некоряка-на шеріфа округу!"
Нам в допомогу приходить навігація, і вже машина голосом механічної баби бадьоро розказує, куди повернути на слідуючому світлофорі. Про те, що район заселений (чи принаймі був заселений) імігрантами зі Східної Європи свідчить агітка на стовпі: “Никоряка-на шеріфа округу!” Неподалік-польська церква і прицерковна школа для дітей. Майже напроти-українська баптистська церква св”ятого Івана Хрестителя в Детройті. 
Відразу ж на повороті-забитий дошками дерев”яний будинок в очікуванні аукциону, і ще декілька занедбаних і похилених від старості двоповерхових “антикваріатів”. Квартал справляє гнітюче враження майже повної відсутності цивілізації. Тишина як на цвинтарі: ні людей, ні набридливих, як в Чикаго, білок. Субота, 10 година ранку: тишина і запустілість.
Ось і церква. Підходимо ближче і читаємо, що служба проводиться в неділю. “Принаймі, церква ще існує, і мабуть має якихось прихожан,-подумала я. Перед церквою-великий дерев”яний хрест на пам”ять про тисячоліття українського християнства.
Православна церква Св. Троїці в передмісті Детройта Діаборні
Часу обмаль, тому їдемо в пошуках об”єкту номер 2: української православної церкви св”ятої Троїці в передмісті Детройта Діаборні. Вона знаходиться лише в 5-ти хвилинах їзди від церкви Св. Іоанна, і також відкрита лише по неділях. Намагаюся знайти які-небудь натяки на те, що в околиці навколо церкви живуть українці (магазини в українськими назвами, прапори, як це прийнято в Чикаго, квіти перед домом і акуратні грядки з помідорами та огірками)-даремно. Лише вивіска на церкві свідчить про те, що належить вона українській парафії.
Наступний крок в пошуках української греко-католицької церкви і поселення громади в передмісті Детройту Гемтреку. За вікном пропливають одноманітні краєвиди фабрик і заводів (здебільшого-закинутих), і після 20 хвилин їзди ми нарешті під”їжджаємо до містечка з дивною назвою Гемтрек. 
Шурують лопатами українці і поляки, ремонтуючи асфальт перед одним з будинків, а до польської пересилочної компанії Amerpol (розмальованої чомусь в українські жовто-блакитні тона) спішать люди з возиком, нагруженим посилками.
“Ну, хотіла побачити своїх українців-маєш. А тут за рогом має десь бути і церква”,-говорить чоловік.
Українська католицька церква Непорочного Зачаття в місті Гемтрек
Українська католицька церква Непорочного зачаття по-справжньому вражає своєю архітектурою і величчю. При ній колись була відкрита середня школа, що допомагала новим імігрантам адаптуватися до нового мовного середовища і отримати двомовну освіту. Середня школа почала працювати при церкві Непорочного зачаття у 1959 році. Сама церква була збудована у сорок другому році і розмальована відомим в українській громаді художником Михайлом Дмитренком. Однак з часом більшість українців залишили Гемтремк і школу перенесли до іншого передмістя Детройта-Воррен, де тепер сконцентроване громадське життя українців. 
Саме у Воррені працює український культурний центр, є декілька банків-кредитівок (“Самопоміч” і “Дніпро”). Власне туди ми направляємося після відвідин Гемтрека, котрий через певні обставини перестав бути центром української діаспори і викликає інтерес лише своїм минулим. Ці обставини мені зокрема пояснила старша пані, з котрою я розговорилася в одному з офісів “українського села” міста Воррена:
"Українське село" міста Воррена
-Детройт і райони навколо нього переважко населені чорними. Вони повністю окупували квартали аж до 8-ї милі, тому багато українців були змушені переїхати з попереднього центру громади у місті Гемтрек до містечка Воррен, що знаходиться на 11-й милі.
У Воррені, окрім фінансових установ, розташовані офіси кількох українських лікарів, художня галерея та пересилкова компанія Міст. На розі збудовано шикарне приміщення кредитівки “Самопоміч”, де колихається жовто-блакитний прапор.
-Ну, в порівнянні зі всім побаченим-це просто столиця України!-жартує Сергій.
За словами старшої пані, у цьому районі побудовано один і будується ще один український житловий комплекс. Тут же діє унікальний будинок для людей похилого віку – Українське село. Однак українців в районах навколо Детройта стає дедалі менше. “Чимало сімей вже переїхало жити до Торонто, а ті, хто залишилися-переважко старики. У нас навіть немає власного українського ресторану”,-жаліється жінка.
Український культурний центр, місто Воррен
Зате є Український культурний центр, в котрому розташовано бенкетний зал, консульство України та Союз Українок Америки. В одному з приміщень бенкетного залу під назвою “Київ” однозначно готуються до якогось міроприємства. В просторній кімнаті накрито десятки столів, прикрашена сцена, і акуратно намальовані та елегантно одягнені бабульки (головна публіка залу) про щось жваво між собою розмовляють. Підходжу до вивіски і читаю розклад міроприємств на сьогодні:
“Султанші Галіції”, котрі йдуть номером першим програми і мабуть що стосуються того, що мало би незабаром відбутися в залі, викликать у мене зацікавлення і подив.
В очікуванні показу мод
-Перепрошую, ви говорите українською?”,-питаю у 80-річної пані зі сивим волоссям, зачесаним назад і зібраним в елегантний “бублик”.
-На жаль, ні. А що вас цікавить?
-Що відбувається у тому залі? “Султанші Галіції”-то про що?
-А-ааа, так то ж показ мод!
І модна бабуня бадьоро прямує до залу, де вже потрохи збираються її товаришки в очікуванніукраїнського прет-а-порте.
Мені стає смішно і одночасно приємно від думки про те, що українські жінки, незалежно від віку і країни проживання, завжди намагаються виглядати гарно і тягнутися до прекрасного.
А ще кажуть, що кожного року у місті Воррені проходить соняшниковий фестиваль-один з найбільших етнічних фестивалів у штаті Мічіган. Метою фестивалю є не лише привернення уваги українців, а також поширення української культури серед американського суспільства та можливість заробити добрі гроші. Щороку організатори фестивалю заробляють до 50-ти тисяч доларів, котрі йдуть на потреби церков та приватної католицької школи Непорочного зачаття. Помінявши місце свого розташування з Гемтрека до Воррена, школа і до сьогодні залишається єдиною повною (12 класів) українською середньою школою у США.
Copyright © 2009
