Свою першу роботу в Америці я отримала в автосалоні Dodge-продавала машини, про яких на перших порах абсолютно нічого не знала. В моєму понятті це було кращим, аніж прибирання будинків. А професія журналіста для мене залишилися, так би мовити, додатковим, але далеко не постійним джерелом грошей. Кілька років пропрацювала кореспондентом для радіо Голос Америки в Чикаго, але гонорарів вистарчало хіба що на “чай”-в порівнянні з мінімальними затратами на життя і дітей.
Чомусь в Україні побутує думка, що в Америці живуть одні мільйонери. “Та що ви! Ось ми тут бідуємо. Газ Росія постійно зажимає і дере як липку. Бос-ідіот – гроші майже не платить, а іншої роботи в Україні зараз не знайдеш. А у вас там бакси, Гамерика…”
На мою думку, якби Україну назвали Америкою і платили зарплату “зеленими”, Штатами Україна таки б не стала. Завжда у сусіда було б краще, а вдома-хоть і з баксами, але зле. Ось така вже ментальність…
Нещодавно доказувала своєму колезі-журналісту з Росії, що середньо-статистична річна зарплата американця становить $21,000 (брудними, до оподаткування). При цьому, з чека автоматично стягаються податки у розмірі 32% для неодружених і 20-26% -для сімей з дітьми. Після сплати податків зарплата становить $1400-$1500 в місяць. І спробуйте на ці «бакси» прожити, коли найдешевша аренда невеликої квартири в не дуже доброму районі коштує принаймі $650-$700 в місяць (а в добрих районах доходить до $1400); до цього доходять витрати на їду (принаймі $400-$500 на місяць на сім”ю з 3-х), світло і газ (квитанція на газ в зимовий період нерідко перевищує $350 на місяць за квартиру, або $450-$550 на місяць за особняк), бензин, обов”язкове страхування на машину ($80-$140 на місяць) або кошти на проїзд в громадському транспорті і багато чого іншого.
«Життя в кредит»-це не розкіш лінивих американців, а необхідність, без якої часами неможливо вижити. Тому американці купують своє житло в кредит доволі пізно, коли їхня кар’єра вже стала більш-менш стабільною, зарплата чи комісійні зросли до певного рівня, або цього вимагають умови в родині (народження дітей і т.п.). Адже мортгедж (кредит на квартиру або будинок) на суму $300,000 (мінімальна ціна для придбання будинку або великої квартири в Чикаго та передмістях) коштуватиме принаймі $2,300+ на місяць і залежатиме від суми податків, страховки на нерухомість і проценту на позику.
Тому однією з причин краху на ринку нерухомості стало власне те, що середній клас Америки фактично не в стані купити житло навіть вартістю $200,000, якщо кваліфікувати клієнта за всіма правилами кредитування: згідно зарплати, боргів, загальної суми витрат на місяць і необхідних резервів в банку.
В американских сім”ях працювати починають рано. В Мак-Дональдсах чи в аптеках підробляють “на шоколадки” студенти старших класів, а в навчальних закладах нерідко можеш зустріти людей 35-річного віку, для котрих ніколи не пізно підвищити свою кваліфікацію. Адже кожна додаткова освіта чи ліцензія може означати поступ в кар”єрі, а значить-в грошах.
Коли напочатку 1998 року я вперше увійшла в салон компанії і менеджер кинув мені на стіл грубу книжку зі специфікацією моторів і різних моделей-я впала в транс. До того часу я не мала потреби шукати “де в машині знаходиться акумулятор або скільки конячих сил витискає моя колимага”. Цей “дурдом” був необхідним для здачі на ліцензійне посвідчення продавця машин компаній Dymler-Chrysler i KIA, котрі продавав наш автосалон. Через місяць я вже була “посвідчена” і бадьоро загружала клієнтів. При цьому, старалася продавати по занижених рекламних цінах, про які мої клієнти навіть часами й не знали, а різницю в прибутку брала за рахунок бонусів від компанії. Якщо твій клієнт задоволений-він завжди порекомендує тебе своїм друзям і знайомим, а значить-заробиш знову, і набагато більше, за рахунок потоку клієнтів.
Емігранти, на відміну від американців, завжди мають багато переваг. По перше, знання інших мов та досвід життя в інших країнах. І ще одну особливість, яку я для себе називаю “устойчивістю таракана”: вижити, незалежно ні від чого.
Типовий оклад в автосалонах, як і в більшості бізнесів по типу “продаж-купівля”-$75-$100 на тиждень. Решта –комісійні. Рік пізніше я перейшла в дилершип BMW, де не було взагалі ніякої базової зарплати, а лише комісійні. Така система оплати все більше стає характерною для більшості секторів американської економіки: чим дальше ти просуваєшся по службовій лінії (продаж чи фінансування нерухомості, страхування чи банківський сектор), тим вищий у тебе процент комісійних.
Заробити статок можна і на прибиранні. Власник будинку, в котрому ми колись арендували нашу першу квартиру-56-річний пан Янек, каліка, в котрого були проблеми з рукою, спромігся скласти вагому суму в банку, працюючи менеджером в компанії, що прибирала комерційні об”єкти-аеропорти, фабрики, магазини. Більше 20-ти років праці та вдалі інвестиції в нерухомість зробили пана Янка доларовим мільйонером, про що він ніколи особливо не хвалився. Всі четверо дітей почали працювати ще в старших класах школи, паралельно закінчили добрі коледжі і зараз працюють на добрих позиціях в комерційних компаніях. Вони належать до тої генерації емігрантів, котрі вчилися на важкому прикладі своїх батьків, робили висновки, самі працювали і одночасно здобували освіту, і ніколи не забували, що тільки від них залежить: прибирати горища Америки милими і працьовитими “попелюшками”, чи проявити свою силу і характер на шляху до здійснення американської мрії, і в результаті-добитися успіху.
